Фото: СК Полтава

Черговий тур другого етапу Першої ліги виявився дуже яскравим, багатим на події, але разом із тим — командним. Але одного героя ми виявили. Півзахисник СК Полтава Шмигельський, вперше після травми зігравши цілий другий тайм, встиг виступити асистентом під два голи, а його команда здобула вольову перемогу над Агробізнесом (2:1 вдома).

Цього вже було достатньо журі ПФЛ та Sport Arena, аби визнати його найкращим гравцем тижня, а ще ж до всього Богдан одноосібно очолив таблицю асистентів. Словом, вибору в нас не було — і це той випадок, коли нам приємно таке констатувати. Герой четвертого туру — вінгер Богдан Шмигельський — дав інтерв’ю пресслужбі ПФЛ.

— Дуже приємно отримувати визнання найкращим, — говорить 30-річний гравець. — У такі моменти розумієш, що твоя праця недаремна. Всі були щасливі здобути першу перемогу в Чемпіонській групі, сподіваюсь, це дасть емоційний поштовх для нашого колективу. Це визнання — дуже приємний бонус для мене.

— Полтава три тури поспіль навесні не могла виграти. Розібралися, у чому причини не надто впевненої гри? Наскільки відсутність результатів тиснула на команду?

— Для цього є тренерський штаб, щоб розбиратись у різних причинах. Моє завдання — плідно працювати та переносити це на ігри. Але я вважаю, що в кожному матчі наша команда виглядала достойно. І ваша правда — чогось трішки не вистачало для перемог.

— У грі проти Агробізнесу ви пропустили першими і на перерву пішли, програючи у рахунку. Які корективи зробив тренерський штаб на другий тайм?

— Це треба у хлопців запитати, що було в роздягальні. Мені Володимир Сисенко сказав готуватись виходити на другий тайм одразу після перерви, тому я провів ці хвилини на розминці. Перед виходом на поле тренер команди провів зі мною персональну розмову. Він попросив іти вперед більш агресивно і, найголовніше, допомагати в захисті. Ну, якщо ми досягнули позитивного результату, значить все змогли втілити у життя.

— У першій частині сезону ви були одним із лідерів команди, а навесні зіграли всього 85 хвилин. Для себе вже знайшли відповідь на питання, чому поки не є гравцем основного складу?

— Так склалось, що з перших ігор на зборах я грав не в стартовому складі. Мабуть, тренер має на це причини та своє бачення. Ще раз повторюсь: моє завдання працювати. Володимир Анатолійович дав 45 хвилин, дякую, радий, що зміг допомогти команді.

— На початку другого тайму після вашої передачі шикарним голом відзначився Одарюк. Це той поштовх, який був потрібен команді для того, щоб з’явилася впевненість у власних силах?

— Завжди забитий гол приносить упевненість. Але треба віддати належне команді суперника: вони також хотіли виграти. Була дуже вперта боротьба, але нам трішки більше посміхнулась удача. А гол Одарюка дійсно вийшов дуже гарним, вітаю його з таким голом.

— На 84-й хвилині після вашої подачі переможний м’яч забив Щербак. Таким чином, ви стали лідером серед асистентів. Наскільки для вас це важливо чи на статистику не звертаєте увагу?

— Я знав, що у мене до цього було вісім асистів, ви писали про це наприкінці першої половини сезону. Приємно, звичайно, та завжди найголовніше, щоб ці результативні дії приносили користь команді та залікові бали.

— Що вам сказав головний тренер після фінального свистка?

— Усіх поздоровив із перемогою, подякував за гру, самовіддачу та сказав поступово налаштовуватися до наступної гри з Прикарпаттям.

Фото: СК Полтава

— Відчуваєте, що Полтава поступово прогресує чи ще чимало запитань до гри залишається?

— За цей сезон, я думаю, команда досягнула певного прогресу, якщо виступає в Чемпіонській групі. Якщо казати за нинішній етап, то так, команда з кожною грою набирається потрібного досвіду, адже кожен тур цікавий, немає слабких суперників.

— За потенціалом ваша команда здатна фінішувати серед чотирьох найкращих команд чи поки стабільності все ж бракує?

— Для цього ще є шість турів, а там час і наша гра покаже, на що ми здатні. Все в наших ногах і головах.

— Повернемося до вашої кар’єри. Ви грали за три клуби, які зараз зникли з мапи футбольної України. Це Скорук, ВПК-Агро та Альянс. Наскільки складно переживали розпад цих команд?

— Власники цих команд – аграрії. І, як практика показує, їм з часом стає складно фінансувати свої клуби, бо команди йдуть уперед, ставлять нові завдання, а це потребує значних фінансових вливань. Але саме Скорук розпався через підрив рашистами Каховськоі ГЕС, що завдало удару по бізнесу сім’ї Скоруків. Альянс переродився у Вікторію. ВПК-Агро також зник з початком повномасштабної війни. Ще ви не згадали Нікополь, якого, на жаль, теж немає, а місто кожного дня потерпає від обстрілів тих виродків. Я дякую кожному клубу, де грав і віддавав себе на футбольному полі. Дуже шкода , що їх зараз немає, адже 3 з 4 клубів зникли через війну росії проти України. Сподіваюсь, ці клуби відновлять своє існування у майбутньому, після нашої перемоги.

— На вашу думку, в якому клубі вдалося найбільше розкрити свій потенціал?

— Думаю, ще рано робити такі висновки, будемо підбивати підсумки в майбутньому.

— Що вам найбільше запам’яталося за роки, які ви грали у клубах Першої ліги?

— Мабуть, стадіони, на яких вдалось грати та легендарні клуби. Насправді є багато як приємних, так і не дуже спогадів, які цікаво згадувати з експартнерами та партнерами по команді.

— Чому не перейшли до Вікторії? Чи були такі пропозиції від клубу?

— Так, зацікавленість була, але, переговоривши з головним тренером Полтави, більш привабив цей варіант.

— Який тренер дав найбільший поштовх вашій кар’єрі?

— Усі тренери, які мене тренували, доклали зусиль до мого розвитку як футболіста, так і людини. Я їм за це дуже вдячний. На жаль, вже немає тренера, котрий тренував у Нікополі, – Григорія Тихоновича Варжеленка, царство йому небесне. У його команді я дебютував у професіональному футболі.

— Кого із колишніх партнерів можете насамперед відзначити? З якими сучасними або колишніми футбольними зірками вдалося пограти?

— Слава Богу, встиг пограти з дуже хорошими футболістами, що грали на хорошому рівні. Кирило Сидоренко, Павло Ксьонз, Сергій Алексанов, Антон Шарко, Стас Куліш, Артур Карноза, Сашко Мішуренко, Слава Піднебенний, Костя Ярошенко, Женя Опанасенко і ще дуже багато якісних футболістів, які й зараз грають. Маю надію, хлопці не образяться, якщо когось не назвав, бо, якщо всіх називати, можна нову команду зібрати (сміється, — ред.).

— У матчі за Скорук проти Діназу ви забили прямим ударом з кутового. Пригадайте цей шикарний гол.

— Так, гарно вийшло, згоден. Але мені більшк згадується гол Оболоні на стадіоні Метеор у Дніпрі. Я тоді виступав у складі ВПК-Агро, наша команда виграла 1:0.

— Чому ви вирішили святкували голи у стилі Ляказетта?

— Я і не знав, що я в його стилі святкую (посміхається, — ред.). Якщо якось святкую, то спеціальних рухів немає.

— Від яких клубів УПЛ отримували пропозиції щодо трансферу? Чому поки не пограли в елітному дивізіоні?

— Зацікавленість була від низки клубів, але, як бачите, поки не поталанило пограти в УПЛ. Може, колись згодом розповім про всі пропозиції, які були.

Насамкінець, ще раз дякую за таке визнання. Але ми всі знаємо, хто справжні герої. Це ті титани на передовій, які боронять нашу країну, вони справжні герої! Слава Героям!

БЛІЦ

•     Народився у смт Солоне, Дніпропетровської області
•     Вихованець ФК Ювілейний (м.Дніпро)
•     Першим тренером став мій батько Микола Степанович Шмигельський, а згодом у ФК Ювілейний —  Анатолій Ісламович Бурганов.
•     В Європі слідкую за тими клубами, де грають українці.
•     Із гравців імпонує Ліонель Мессі
•     Мрія у футболі? Нехай вона залишиться зі мною) А нинішня ціль — якнайшвидше відновитися від травми та допомагати своїй команді цього сезону.

Пресслужба ПФЛ