Фото: ФК Карпати
Карпати достроково забезпечили вихід у елітну компанію, яка буде навесні боротися за медалі та підвищення в класі та мають відрив у 13 очок (!) від найближчого переслідувача.
Чачуа зробив великий внесок у ці успіхи львів’ян під керівництвом Мирона Маркевича: конкретно за жовтень місяць записав на свій актив один гол і два асисти в матчах, які Карпати виграли «всуху» й у двох із трьох випадках з мінімальним рахунком, а загалом Амбросій – основний і стилеутворюючий гравець своєї команди, який 15 із 16-ти матчів відіграв повністю, забив чотири м’ячі в чемпіонаті та віддав три гольові передачі.
«Найбільш пам’ятний мій гол – переможний у матчі з найближчим на той час переслідувачем»
‒ Карпати станом на жовтень ‒ єдина команда в чемпіонаті, яка все ще не програвала. За рахунок чого насамперед вдалося досягнути такого результату?
– Це спільна робота усього колективу – тренерів, футболістів, персоналу. Усі роблять свою роботу якісно, тому є відповідний результат. Насправді у нас чудовий колектив однодумців і ми йдемо до поставленої цілі.
‒ У жовтні ви забили два м’ячі і віддали результативну передачу. Напевно, один із найбільш продуктивних місяців для вас?
– Можливо і так. Але головне, що він продуктивний для усієї команди. І тут не важливо, хто забиває. Головне перемагає команда.
Фото: ФК Карпати
‒ Можете загадати свої голи? Отримали естетичне задоволення від них?
– Їх не так багато мені вдалося забити:) Мабуть, найбільш пам’ятний м’яч, забитий у ворота Ниви з Бузової. Це була для нас важлива гра – проти найближчого на той час переслідувача, і мій гол виявився переможним. Була гарна та швидка комбінація і я радий, що забив переможний гол. Ми спрацювали дуже злагоджено, як вимагали тренери.
‒ Відчуваєте, що по ходу сезону додали у позиційному футболі, адже проти вас всі суперники обороняються низьким блоком?
– Дійсно, що практично усі команди проти нас грають від оборони, тому приходиться важко. Тому доводиться грати у певних моментах нестандартно, швидко. Відзначив би Епіцентр та Агробізнес, які грали більш відкрито та намагалися атакувати.
‒ Який матч у жовтні для вашої команди був найскладнішим, а від якого отримали найбільше задоволення з огляду на якість гри?
– Важкий однозначно був в Бучі проти Ниви (Бузова). Це наш був прямий конкурент у турнірній таблиці. Ми не змогли їх обіграти у Львові, тому у психологічному плані гра була не простою. Але ми зуміли виконати усі настанови тренерського штабу і провели матч впевнено і здобули потрібні нам три очки. У наступній грі проти Металіста нам вдалося провести багато хороших атак і можна сказати, що отримали задоволення від гри. Забили три м’ячі і зберегли ворота на замку.
«13 очок відриву від конкурентів? Якщо відверто, ми не особливо дивимось на той відрив»
‒ Наскільки складно шукати мотивацію, адже відрив від головних переслідувачів вже надто великий?
– Якщо відверто, то ми не особливо дивимось на той відрив. Тому мотивація завжди є – це перемагати у кожній грі і радувати наших уболівальників.
‒ Відчуваєте, що під керівництвом Мирона Маркевича прогресуєте особисто? У чому насамперед додали?
– Мені важко говорити щодо особистого прогресу. Це можуть оцінити тренери. У чому додав? Мабуть, у впевненості на полі. Але тут відзначу усю команду.
‒ Наскільки сучасний тренувальний процес у найбільш статусного зараз тренера в ПФЛ? На чому Мирон Богданович насамперед акцентує увагу?
– Мирон Маркевич – один з найдосвідченіших тренерів не лише в ПФЛ, але в українському футболу в цілому. Він постійно тримає руку на пульсі і в курсі усього новітнього. Тому всі тренування досить цікаві і різноманітні. Головний тренер постійно акцентує увагу, щоб ми грали нестандартно в атаці і не боялися приймати рішення. Багато уваги приділяється пресингу.
Мирон Маркевич. Фото: ФК Карпати
‒ Які перспективи у цих Карпат? Напевно, не підвищення у класі за підсумками сезону вважатиметься невдачею?
– Перспективи одні – підвищення у класі. Іншого навіть не розглядаємо.
‒ Які завдання ставить перед вами тренерський штаб на кінець 2023 року?
– Завдання – перемагати у кожній грі і набрати максимум очок. У нас попереду ще декілька важких матчів. Поблажки чи слабини собі ніхто не дає.
‒ Як оціните інфраструктуру клубу? Наскільки задоволені новою базою?
– Інфраструктура клубу дуже хороша. Усе на найвищому рівні. Гравцям комфортно тренуватися. Щодо бази, то без перебільшення можу сказати, що вона, мабуть, найкраща не лише в Україні.
«Тлумак запрошував мене і до Волині, і до Карпат»
‒ Пригадайте свої перші кроки у футболі. Де і як долучилися до гри?
– Розпочинав у Рівному, де моїм першим тренером був Володимир Кобець. У 15 років переїхав до Львова і займався в Львівському училищі фізкультури, де моїм наставником став заслужений тренер України Ярослав Дмитрасевич. Саме він і навчав мене усім тонкощам у футболі.
‒ Ви чимало грали у юнацьких збірній, а також у молодіжній збірній. Який найбільш пам’ятний матч для вас? З ким із сучасних зірок грали?
– Мабуть матч проти «молодіжки» Франції, де тоді грали Ляпорт, Коман… На жаль, ми у цій грі поступилися.
‒ Пригадайте свої виступи у Казахстані та Грузії. Наскільки там рівень футболу відрізняється від українського? Що найбільше запам’яталося з того періоду та чи змогли розкрити свій потенціал?
– Футбол у цих країнах досить різний. І на відміну від українського футболу там значно мені швидкості. Я не довго пограв у Казахстані та Грузії. По півроку пограв за Акжаїк та Торпедо. Але враження залишилися непогані.
‒ Які емоції вас переповнювали після перемоги в Суперкубку Грузії?
– Емоції переповнювали, адже це був мій перший серйозний успіх у професійному футболі і перший здобутий трофей.
‒ З якими із відомих футболістів довелося пограти за ФК Акжаїк та Торпедо (Кутаїсі)?
– Це, в основному, українці. В Казахстані моїми партнерами були Ігор Худоб’як, Євген Боровик, Андрій Ткачук та Сергій Басов, який зараз є гравцем запорізького Металурга. А в Кутаїсі відзначу Олександра Азацького.
‒ За луцьку Волинь ви зіграли 47 матчів. Один із найбільш продуктивних періодів кар’єри для вас?
– Після виступів за Торпедо (Кутаїсі) до луцької Волині мене запросив Андрій Тлумак. Вважаю, це був хороший період в моїй кар’єрі. Підбір гравців був хороший, була чудова атмосфера, цікаві тренування. Тоді і рівень Першої ліги був пристойним, зібралися добротні команди з хорошими виконавцями. Шкода, що не зуміли виконати поставлене завдання та повернутися до елітного українського дивізіону.
«Коли Карпати запропонували перепідписати контракт, навіть не задумувався»
‒ У Карпатах ви пограли з Гуцуляком та Шведом. Вже тоді бачили у цих футболістах потенціал? Які у них були якості, що дозволили вийти на топ-рівень?
– Звичайно, що у них був хороший потенціал, тому їх і запросили в команду. Щодо якостей, то вони добре грали один в один. Все робили швидко. Навіть сьогодні ми бачимо, що Гуцуляк є одним з лідерів Дніпра-1, забиває голи, віддає націлені передачі. Так само і Швед є на провідних ролях в Шахтарі.
‒ Запрошення до Карпат стало для вас несподіванкою? Напевно, довго не замислювалися над пропозицією?
– Пропозицію прийняв відразу. Мене запросив тренер, який мене добре знав, тому вдячний Андрію Тлумаку.
‒ Що особисто для вас означає капітанська пов’язка? З якими емоціями її одягаєте кожного разу?
– Велика відповідальність: як на полі так і поза ним. Це і відповідальність за клуб, емблему. Емоції завжди переповнюють.
‒ Ви виходили у старті на кожен матч команди у цьому сезоні. Така довіра з боку тренерського штабу надихає?
– Звичайно. Виходити в першій одиннадцятці – це вже довіра тренерів, і впевненість у своїх діях.
‒ Ви недавно продовжили контракт з клубом до 2026 року. Зізнайтеся, можливо були якісь пропозиції з інших клубів?
– Коли мені запропонували перепідписати контракт, то навіть не задумувався. Відразу дав згоду. Про інші пропозиції навіть не говоримо, бо я гравець Карпат.
Бліц
- Я народився в місті Рівне
- Пройшов школу футболу УФК-Карпати (Львів)
- Мій найперший тренер ‒ Володимир Кобець
- Окрім Карпат і збірної України, вболіваю в міжнародному футболі за Манчестер Сіті (Англія)
- Моя мета у футболі ‒ перемагати у кожній грі і щоб на стадіоні «Україна» пролунав гімн Ліги Чемпіонів.
Пресслужба ПФЛ