Київський Локомотив став однією з головних сенсацій 1/32 фіналу Кубка України, пройшовши представника УПЛ – ковалівський Колос (2:2, 4:2 по пенальті). Одним із головних героїв зустрічі став воротар Локо Арсен Бєліменко, який в основний час відбив пенальті від Андрія Цурікова, а в післяматчевій лотереї ще двома сейвами забезпечив залізничникам прохід до наступного раунду. Це майже як те, що в 2006 році на чемпіонаті світу вдалося Олександру Шовковському. Тоді, нагадаємо, в матчі за вихід у чвертьфінал він парирував три удари швейцарців. 

Як виявилося, футбольна історія нашого співрозмовника також непроста. Сайт «Український футбол» поспілкувався з голкіпером Локомотива Арсеном Бєліменком, який прагне допомогти столичному клубу написати нову сторінку в його історії. 

– Арсене, як розцінюєш старт Локомотива в Другій лізі? Адже, після перемоги над Діназом були нічия з Чайкою та поразки від Тростянця й Ребела.

– Старт у нас змазаний, але попереду ще достатньо матчів, щоб реабілітуватися.

– Що змінилось з приходом нового тренерського штабу під керівництвом Сергія Карпенка, який уже вигравав Другу лігу на чолі бузівської Ниви?

– Тренерський штаб у нас дуже сильний, як і самі гравці команди. Сподіваюсь, ми це доведемо на футбольному полі

– Президент Локо Олександр Єгоров публічно говорить про завдання виходу в Першу лігу. На команду це створює додатковий тиск?

– Високі цілі та амбітні завдання – це чудово, тільки це дозволяє розвиватися й прогресувати. Але я б не сказав, що є тиск. Ніякого тиску немає, ми просто виходимо і робимо своє діло та насолоджуємося футболом. Навіщо ж грати у футбол, якщо ти будеш постійно під тиском?!

– Після кількох днів прийшло усвідомлення, що Локо вибив з Кубка України представника УПЛ?

– Звісно, спочатку були дуже приємні емоції після матчу, але зараз вже ми сконцентровано готуємося до наступних ігор, а поєдинок з Колосом залишиться приємною історією.

– Колос до цього не програвав в 10 матчів. Знав про цю серію до гри?

– Я знав проти кого ми граємо, але намагався себе не накручувати цими думками і розумів що ми такі ж самі люди як і вони, що нам нічого не заважає обіграти навіть таку команду як Колос.

– На чому робився акцент при підготовці до Колоса?

– Не було ніякого акценту, ми наполегливо тренувалися протягом тижневого циклу та з нетерпінням чекали на цю гру

– Незабитий пенальті Цурікова – вивчав/розбирав на випадок серії?

– Ні, не вивчали. Посеред тижня тренер воротарів Андрій Володимирович Товт підказав одну методику, тож я намагався її дотримуватися.

– Камбек Колоса не вибив психологічно з рівноваги?

– Трошки вибив, але знову ж таки тренер воротарів заспокоїв мене і сказав, що то вже історія і зараз треба заспокоїтись. Показати свій спокій та холоднокровність.

– Як тобі оновлений формат Кубка України?

– Дуже цікавий формат, який показує, що будь-яка команда спроможна обіграти гранда.

– Наступним суперником в Кубку України буде Верес. А з ким особисто ти хотів би зіграти?

– Байдуже, з ким грати, на кожну команду треба налаштовуватися однаково.

– Як в твоєму житті з'явився футбол?

– У 5 років вже дивився футбол, у дворі грав в воротах зі старшими хлопцями, навіть змушував своїх друзів пограти зі мною.

– Хто був твоїм кумиром в дитинстві і на кого з сучасних рівняєшся?

– Олександр Шовковський. Зараз же дуже сильно мотивує Олександр Усик, тому що зрівнює воротаря з боксером.

– Це ж як?

– Одна помилка – і ти вже в нокдауні:)

– Ти пройшов крізь академії Металіста і М25. 

– В академії Металіста я був всього один рік, але там майже не грав. Після випуску мене не взяли в жодну U19 через фізичні дані та зріст. Мусив багато працювати над собою і через півроку підписав професійний контракт з Металістом 1925, де вперше зіграв на професійному рівні. 

– Це ж Харків – багато зірок, топових майстрів. Із ким із відомих футболістів ти перетинався?

– Пам’ятаю, як тренувався та грав із Едмаром, це фантастична людина з великої літери

– Свій шлях у дорослому футболі ти розпочав у Вовчанську. Аматорський колектив перед повномасштабкою був помітним на аматорах і навіть заявився на Другу лігу. Яким ти запам'ятав цей період?

– Так, у Вовчанську я встиг пограти на аматорському та професіональному рівні. Це був гарний колектив з гарними тренерами. У мене залишились тільки позитивні емоції у цій команді. Навіть зараз президент та тренери привітали після гри з Колосом і це було дуже приємно та неочікувано 

– Далі був період з Хустом. Як тобі робота з Володимиром Циткіним, який свого часу був не менш крутим воротарем?

– ФК Хуст був, напевно, однією з найкращих історій у моїй футбольній кар’єрі. Команда з маленького міста сенсаційно вийшла до Першої ліги та привернула до себе увагу. З Володимиром Борисовичем у нас були специфічні стосунки, але він завжди казав, що в мене є гарні шанси заграти на хорошому рівні. Я дуже добре ставлюся до нього і часто згадую його настанови.

– Був в тебе період, коли хотів махнути на все рукою і як відганяв від себе погані думки?

– Рік тому хотів завершити з футболом, коли розпались одразу дві мої команди: ПФК Звягель та ФК Хуст. Однак після піврічної паузи зрозумів, що без футболу дуже важко та не вистачає емоцій у житті.

– Як виник варіант з переходом в Локомотив?

– Варіант з Локо в мене з’явився взимку. Мені дуже хотілося повернутися в футбол і в мене повірили у цьому клубі та дали шанс грати, хоча коли я прибув на збори, мені було дуже важко.

– Інші клуби до тебе звертались за цей період?

– Були деякі варіанти, але в мене ще контракт з Локомотивом і я хочу досягнути поставлених перед командою цілей.

– Як ставишся до нового формату Другої ліги?

– Знаю, що того року пауза між першим та другим колом була майже пів року, зараз же зробили більше ігор і це набагато цікавіше.

– Які цілі ставиш перед собою в Локо?

– Ніяких цілей не ставлю. Роблю, що повинен – і будь, що буде!

– Цей сезон ти вважатимеш успішним, якщо...?

– Не буду говорити про успіх, щоб не наврочити.

Пресслужба ПФЛ за матеріалами ukrfootball.ua