Фото: ФК Поділля

Фірмовий постріл зі стандарту «в роздягальню» та холоднокровна реалізація виходу віч-на-віч перетворили протистояння з одним із лідерів групи на бенефіс досвідченого майстра Поділля Руслана Черненка. 34-річний хавбек оформив яскравий дубль у ворота заліщицького Дністра, вкотре продемонструвавши свій високий клас і ставши головним творцем перелому в грі. Цей успіх допоміг хмельничанам здобути емоційну перемогу над потужним суперником та суттєво зміцнити впевненість команди на фініші осінньої частини сезону.

Журі пресслужби ПФЛ та сайту Sport Arena визнали півзахисника найкращим у турі за підсумками зрілої, результативної та лідерської гри. Його внесок став вирішальним у матчі, де хмельничани зуміли проявити характер, нав’язати свій футбол фавориту та здобути важливі три залікові бали. В інтерв’ю пресслужбі ПФЛ гравець розкрив секрет свого специфічного удару зі штрафного, відверто розповів про причини розставання з Оболонню й переходу в Хмельницький, а також поділився думками щодо свого майбутнього в тренерській професії.

– Руслане, вітаємо з визнанням найкращим гравцем 14-го туру! Наскільки очікуваною та приємною для вас стала ця відзнака і наскільки вона додає натхнення на фініші осінньої частини сезону?

– Дякую! Безумовно, це дуже приємно. Але, чесно кажучи, індивідуальні нагороди завжди є результатом роботи всієї команди. Найголовніше для мене – це перемоги Поділля. Така відзнака додає впевненості й мотивації працювати ще більше, особливо зараз, коли кожен матч на фініші осінньої частини сезону має велике значення.

– Перемога 4:2 над Дністром вийшла дуже яскравою та емоційною. За рахунок чого Поділлю вдалося переломити хід протистояння з одним із лідерів Групи А?

– Думаю, насамперед за рахунок характеру та командної взаємодії. Ми розуміли, проти кого граємо, і знали, що буде непростий матч. Навіть коли гра складалася не зовсім так, як хотілося, ми не опустили руки, продовжували грати у свій футбол і вірили у власні сили. Вважаю, що саме командний дух, бажання перемогти та реалізація своїх моментів стали ключовими факторами.

– Перший гол на останніх секундах першого тайму виявився переломним. Розпочніть із того фірмового штрафного: ви свідомо пробивали саме так, розраховуючи на траєкторію?

– Я свідомо пробивав по воротах. У мене досить специфічний і нестандартний удар, і хлопці в команді добре знають його особливості. Навіть жартують на тренуваннях, що Черненко не б’є по м’ячу, а «кидає камінь» . Тож цього разу все було саме так, як я задумав.

– Ваш другий гол наприкінці матчу – це класика контратаки. Наскільки легко знайшли взаєморозуміння з Владиславом Чабаном у тому епізоді і чи була впевненість під час виходу віч-на-віч, що пробивати треба саме в ближній кут?

– З Владиславом ми добре розуміємо один одного на полі. У таких моментах головне – швидко оцінити ситуацію та ухвалити правильне рішення. Коли вийшов сам на сам із воротарем, уже не було часу довго думати. Побачив можливість пробити в ближній кут і вирішив саме так завершити атаку. Радий, що все вдалося.

– Одразу після другого забитого м’яча вас замінили. Можна сказати, що це був ідеальний сценарій – виконати свою роботу на 100% і піти на заслужений відпочинок під аплодисменти?

– Насправді заміна не була запланованою, адже я добре почувався і був готовий продовжувати гру. Просто тренерський штаб вирішив дати можливість проявити себе молодим футболістам. Вважаю, що це правильний момент для того, щоб хлопці отримували ігровий час і набиралися досвіду. А я завжди готовий підтримати команду, незалежно від того, скільки часу проводжу на полі.

– Протистояння з Дністром мало для вас особливий підтекст, адже команду очолює Валерій Іващенко, з яким ви чудово знайомі по роботі в Оболоні. Чи була додаткова мотивація проявити себе перед колишнім наставником?

– Звичайно, Валерія Миколайовича добре знаю, ми разом працювали в Оболоні, і в мене залишилися хороші враження від цієї співпраці. Але я б не сказав, що була якась особлива мотивація саме через це. Для мене кожен матч важливий, незалежно від того, хто стоїть на тренерському містку суперника. Хотілося насамперед допомогти своїй команді здобути перемогу.

– Розкажіть деталі, чому залишили Оболонь і як опинилися в Поділлі?

– Насправді це було не зовсім моє рішення залишити Оболонь. Я був готовий і надалі допомагати команді, але керівництво клубу та головний тренер вирішили, що через мій вік мені вже варто шукати новий виклик. Я з повагою поставився до цього рішення. У мене були й інші варіанти продовження кар’єри, які я розглядав, але зрештою зупинився на Поділлі.

Тут зіграли роль одразу декілька факторів. Насамперед команда бачила в мені потенціал, досвід і можливість бути корисним. Крім того, з огляду на ситуацію в країні, для мене було дуже важливо, щоб моя сім’я перебувала в більш безпечному місці. Тому перехід у Поділля став правильним рішенням як у футбольному, так і в сімейному плані. Я прийшов сюди з великим бажанням допомогти команді, передати свій досвід молодшим футболістам і довести, що вік – це лише цифра, якщо ти маєш бажання та сили грати на високому рівні.

– У свої 34 роки ви демонструєте відмінну фізичну форму та лідерські якості. У чому секрет вашої ігрової довговічності та як вдається тримати такий високий рівень індивідуальної майстерності?

– Якогось особливого секрету немає. Це насамперед дисципліна, правильне ставлення до футболу, тренувального процесу та відновлення. З роками приходить досвід, краще розумієш гру, вмієш правильно оцінювати ситуації на полі. Але це не означає, що можна менше працювати. Навпаки, потрібно постійно підтримувати себе у формі, вдосконалюватися та мати бажання грати. Для мене футбол досі приносить задоволення, і це, мабуть, одна з головних мотивацій.

– Як оцінюєте потенціал команди в цьому сезоні та чи відчуваєте, що цей поєдинок став найкращим для команди в першому колі?

– У команди хороший потенціал, і я вважаю, що ми ще не показали всього, на що здатні. У нас є якісні футболісти, хороша атмосфера та бажання прогресувати. Щодо матчу з Дністром, то, безумовно, це одна з наших найкращих ігор у сезоні, особливо з огляду на суперника та підсумковий результат. Але не хотів би виділяти лише один поєдинок. Для нас важливо стабільно демонструвати якісну гру та набирати очки в кожному турі.

– Які очікування від виїзного матчу проти Скали 1911? Це точно не той суперник, якого можна недооцінювати…

– Безумовно, недооцінювати нікого не можна. Скала 1911 – непростий суперник, особливо на своєму полі. Ми розуміємо, що на нас чекає складний матч, тому потрібно добре підготуватися, виконати тренерські настанови та максимально сконцентруватися. Зараз для нас кожна гра важлива, тому їдемо з одним завданням – показати свій футбол і здобути позитивний результат.

БЛІЦ

• Народився у Києві.
• Мій футбольний шлях розпочався у ФК Динамо (Київ), а згодом я продовжив займатися футболом у київському Арсеналі.
• Моїм першим тренером був Тарас Кучер. Зараз він тренує дитячу команду у ФК Шахтар.
• У Європі слідкую за мадридським Реалом
• Щодо улюбленого гравця… Зараз я, насамперед, зосереджений на власній кар’єрі та своїх досягненнях. Нікого не копіюю і не намагаюся бути схожим на когось конкретного. Але, звичайно, стежу за грою Луки Модрича. Він демонструє дуже гідний рівень футболу, особливо з огляду на свій вік.
• Моя мрія і мета у футболі? Перш за все бути корисним команді в кожному матчі, а завершити ігрову кар’єру з відчуттям, що я віддав максимум своїх сил і можливостей у кожній команді, за яку виступав. Але… На цьому мій футбольний шлях точно не закінчиться. Попереду будуть нові виклики. Можливо, вже в одному з тренерських штабів!

Пресслужба ПФЛ