- Свого часу ви стали граючим президентом вінницької «Ниви». Як виник цей варіант, і які були ваші перші кроки на посаді керівника?

- Вирішив, що вже завершую з футболом і переїхав до Вінниці. Прийшов на стадіон Ниви і побачив атмосферу матчів Другої ліги. Саме тоді знову відчув, що закохався у цей вид спорту. Раніше у Другій лізі не бачив такої кількості вболівальників на трибунах. Ниву у Вінниці дійсно люблять. Навіть в УПЛ команди не можуть похизуватися такою заповненістю трибун. Мене попросили допомогти клубу. Таким чином, почав грати за вінницьку команди. У клубу не було фінансування і мені запропонували обійняти посаду, яку на той час посідав Вадим Кудіяров. Це було в 2019 році і я відразу погодився на пропозицію.  Ось так  і став президентом Ниви.

- Яким ви бачите стратегічний і поетапний розвиток клубу в найближчі роки?

- Зараз під час війни складно щось планувати наперед. Думаю, що всім клубам зараз складно. Нам необхідно розвивати свою молодь. Необхідно поетапно рухатися вперед і тоді все буде добре. Багато уваги звертаємо на дитячі команди, а також U-19.  Хочеться, щоб якомога більше вихованців грали за першу команду.

У нас є приватна футбольна школа, а також функціонує і обласна школа. В обласній школі займаються близько 800 дітей, а в приватній – 200. Директором обласної футбольної школи є Ігор Коваль. Це все функціонує під егідою вінницької Ниви. Намагаємося створити всі найкращі умови для того, щоб діти мали можливість займатися футболом.

- У червні 2023 року команду очолив Юрій Ярошенко. Як ви вийшли на цього фахівця та чим саме він вас переконав під час переговорів?

- Я знав цього спеціаліста і переконував його очолити наш клуб. Зацікавився Ярошенко насамперед через його вміння працювати з молоддю. Спочатку у нього були забов’язання перед клубом із Сумської області, але через півроку ми повернулися до нашої розмови. Був заінтересований в цьому спеціалісті.  Спочатку жодних турнірних завдань не було. Ми прагнули розвивати власних молодих футболістів. Крок за кроком рухалися вперед. Ярошенко відразу наголосив на тому, що на це потрібен час і процес дуже непростий. Відразу йому сказав, що часу буде достатньо. Так ми і почали працювати.

- На клубній базі було створено тренувальне поле. Розкажіть детальніше про цей процес: скільки часу зайняли роботи та які ресурси для цього знадобилися?

- На щастя, реконструкція вже завершилася. У нас там було одне  поле на 3.5 гектара за яким ніхто не доглядав. Все це було в плачевному стані. Вирішили зробити одне основне поле на якому граємо матчі чемпіонату. Також є поле середнього розміру, а також невелике тренувальне поле для дітей. Поки що нам ще не вистачає готелю на цій території та харчового блоку. Будемо займатися цим питанням, адже все має працювати у комплексі. У нас є можливості для того, щоб в майбутньому побудувати натуральні поля.

- Який зараз статус реконструкції місцевого Центрального стадіону та СК «Нива»? Чи маєте ви предметну підтримку від місцевої влади в цьому питанні?

- Стадіоном вже будемо займатися після завершення війни. Хочу відзначити участь Міської ради у процесі функціонування клубу. Сергій Моргунов приділяє увагу вирішенню проблем нашого клубу, адже розуміє важливість розвитку футболу у регіоні. Стадіон «Локомотив» перебуває в аварійному стані, а він є знаковою спорудою для жителів Вінниці. Реконструкцією цього стадіону ніхто не буде займатися. Простіше на тому місці збудувати нову арену.

- Ваша кар'єра розпочалася в одеській ДЮСШ-11, після чого ви тривалий час грали в системі донецького «Шахтаря». Як відбувся перехід до донецького клубу?

- Мій перший тренер – Зайков Сергій Володимирович. Саме він першим звернув на мене увагу. До речі, я перший вихованець цього тренера.   Моя команда тоді грала фінальну частину плей-оф ДЮФЛУ і посіла друге місце. З найкращого боку себе проявив на тих змаганнях. Ще за рік до того Ателькін пропонував приєднатися до Шахтаря, але не склалося. Через рік вже отримав пропозицію від Динамо і знову від Шахтаря.  Порадився з Зайковим і вирішили, що варіант із Шахтарем є більш пріоритетним. Таким чином, почав займатися у структурі Шахтаря.

- Ви стали найкращим бомбардиром молодіжної першості у сезоні 2014/15, забивши 17 м'ячів у 22 матчах. Кого з тодішніх партнерів, що стали зірками національної збірної, ви можете відзначити?

- Насамперед хочу відзначити Руслана Маліновського, з яким разом грав за дубль Шахтаря та Шахтар-3. Також грав разом з Матвієнком, Зубковим. Радий за хлопців, які вже тривалий час грають на найвищому рівні.

- У 2022 році ви відіграли 9 матчів та забили 3 голи в оренді за чорногорську «Зету». Як оціните цей закордонний етап кар'єри та чим специфічний місцевий чемпіонат?

- Коли почалася повномасштабна війна разом з командою були на зборах в Туреччині. Це був період невизначеності. Разом зі своєю сім’єю вирішили переїхати до Чорногорії. Постійно читали новини, було не по собі. Через декілька місяців випадково зустрів одну людину, з якою почали розмовляти про футбол. Як виявилося це був футбольний агент, який і запропонував мені варіант пограти за «Зету».  Я йому показав свою статистику і він відразу зацікавився. Поїхав і ще навіть не завершилося тренування, а мені запропонували підписати контракт з клубом. Після цього була пропозиція від ФК «Іскра», яка кваліфікувалася до Ліги конференцій. Вирішив, що мені необхідно повернутися додому. Для мене було важливо, щоб Нива продовжила своє існування у цей складний час для нашої країни.

- У сезоні 2022/23 ви стали найкращим бомбардиром Другої ліги з 14 забитими м'ячами і повторили це досягнення у 2024 році. За рахунок чого вдається утримувати високу результативність, поєднуючи гру з керівництвом клубом?

- Роки тренувань даються взнаки (сміється). Мені дуже допомагає команда. Завжди простіше коли ти в колективі, а не один.  Я не зациклююсь на президенстві, а намагаюся встигати виконувати всі свої функції. Спочатку було складно, а зараз жодних проблем немає. Вже 4-5 років займаюся футболом менш інтенсивно, але майстерність нікуди не зникла. Якби більше часу приділяв футболу,тренувальному процесу, то можливо б, вже б очолював бомбардирські перегони. Хай молодь нас боїться (посміхається).

Після хвороби складно було повернутися до змагального ритму. Вийшов на останні 30-ть хвилин і навіть вдалося принести команді перемогу.  Це для мене вдвічі приємніше.

- Як ви оцінюєте поточний рівень Другої ліги порівняно з минулими сезонами?

- Усі вже адаптувалися до наявних умов. На мою думку, зараз немає суттєвої різниці між клубами Першої і Другої ліги. Контрольні матчі це доводять. Клуби Другої ліги зараз конкурентоспроможні.  Чотири роки тому грали лише молоді гравці, а зараз також повернулися і імениті гравці. До того ж, молодь отримала неоціненний досвід і досягнула прогресу у розвитку.

- Які ваші конкретні плани щодо комплектації та розвитку «Ниви» на цей і наступний сезони?

- Ніхто не знає що з нами буде завтра. Ми рухаємося поступово і не хочемо забігати наперед. Звісно, маємо бажання завершити сезон в топ-3. Таких результатів від Ниви навесні ніхто не очікував. Зараз вже ставимо перед командою більш амбітні завдання.

- Цього року Професіональна футбольна ліга відзначає своє 30-річчя. Що б ви побажали організації з нагоди ювілею? Із чим ви хотіли б звернутися до вболівальників команди?

- Бажаю, щоб проблеми цю організацію оминали. Клуби та ПФЛ мають пліч о пліч працювати на розвиток нашого футболу.  Було б добре, якби гравці із клубів ПФЛ мали можливість зіграти за збірні. Вважаю, що для цього є всі шанси, адже наші молоді футболісти прогресують.

Ми завжди з повагою ставимося для всіх наших вболівальників. Бажаю нашим захисникам якомога скорішої перемоги і повернення на трибуни. Бажаю здоров’я та терпіння.

- Із Вінниці походять Циганков, Влада Седан і багато інших відомих футбольних людей. З ними є контакт?

- Постійно на зв’язку з легендою Ігорем Гатауліним. Завжди приємно спілкуватися з цією людиною. Мій близький друг – відомий український актор Олександр Теренчук.

 - Ви маєте 84 голи на дорослому профі-рівні. Цифра 100 - ціль чи байдуже на статистику?

- Раніше не звертав на це увагу, але мені про цю статистику постійно говорять. Знаю, що у Другій лізі найбільша кількість голів забитих одним футболістів – 106. В принципі мені залишилося не так і багато. Вболівальники мене додатково мотивують продовжувати кар’єру. Важливо, коли за грою футболіста слідкують. Це означає, що я щось хороше зробив у цьому житті.